• Сурогатне материнство не є чимось унікальним, це одна з поширених репродуктивних технологій серед пар, які з різних причин не можуть мати дітей. Згідно зі статистикою – близько 220 000 дітей в світі народилися за допомогою сурогатного материнства. Варто відзначити, що останнім часом на Україні почастішали випадки звернення до сурогатного материнства громадян з країн, в яких такі технології заборонені на законодавчому рівні. Так, деякі штати США (Арізона, Нью-Джерсі, Індіана), Франція, Німеччина, Італія, Болгарія, Португалія, Іспанія і Швеція не визнають процедуру сурогатного материнства. Проте частіше за все іноземні країни не забороняють проведення сурогатного материнства закордоном, і навіть визнають дітей і батьківські права за подружжям після народження.

    Нормами чинного законодавства України не визначено поняття сурогатного материнства, воно існує лише в суспільних відносинах, пов’язаних із сучасними репродуктивними технологіями. У правовому аспекті під сурогатним материнством розуміють запліднення жінки шляхом імплантації ембріона з використанням генетичного матеріалу подружжя з метою виношування і народження дитини, яка в подальшому буде визнана такою, що походить від подружжя, як правило, на комерційній основі на підставі відповідного договору між подружжям та сурогатною матір’ю.

    Засоби масової інформації частіше пишуть про моральний та матеріальний бік сурогатного материнства, однак ми у цій статті висвітлимо лише юридичні питання, оскільки Україна належить до числа небагатьох країн, де сурогатне материнство дозволено законом. Так, законодавством України регламентовано деякі аспекти сурогатного материнства, а саме: визначено батьківство та материнство дитини, народженої сурогатною матір’ю, встановлено правила оформлення документів у разі народження дитини сурогатною матір’ю, врегульовано медичну процедуру застосування програми сурогатного материнства.

    До нормативно-правових актів, якими регулюється правовідносини застосування допоміжних репродуктивних технологій, а саме сурогатного материнства належать:

    • Конституція України
    • Сімейний кодекс України
    • Закон України «Основи законодавства України про охорону здоров’я»
    • Наказ Міністерства охорони здоров’я України 09 вересня 2013 року № 787 «Про затвердження Порядку застосування допоміжних репродуктивних технологій»
    • Наказ Міністерства юстиції України від 18 жовтня 2000 року № 52/5 «Про затвердження Правил державної реєстрації актів громадянського стану в Україні»,

    Наразі договір між сурогатною матір’ю та біологічними батьками про виношування дитини є основним засобом правового регулювання відносин учасників програми сурогатного материнства. Такий договір є головним документом, що визначає відносини біологічних батьків із сурогатною матір’ю. З огляду на той факт, що цей договір породжує особливий вид зобов’язань, що не схожий зі звичайними цивільно-правовими, оформити його слід нотаріально.

    Таким чином, крім істотних умов договору (предмет, ціна, порядок відшкодування витрат сурогатної матері в зв’язку з виконанням договору, права і обов’язки сторін, термін дії договору, відповідальність сторін), варто також врегулювати такі важливі питання:

    – визначення медичного закладу, в якому буде реалізована програма сурогатного материнства;

    – специфіку медичного штучного запліднення;

    – страхування життя і здоров’я сурогатної матері на період вагітності;

    – обов’язки і відповідальність сурогатної матері щодо виконання усіх рекомендацій лікаря, способу життя та фактичного місця проживання;

    – наслідки народження двох і більше дітей, в залежності від предмету договору, ціни послуги, прав та обов’язків сторін;

    – народження фізично або розумово неповноцінної дитини;

    – наслідки смерті сурогатної матері або біологічних батьків;

    – термін, протягом якого сурогатна матір має передати дитину генетичним батькам;

    – наслідки відмови сурогатної матері віддати дитину;

    – наслідки відмови біологічних батьків прийняти дитину;

    – обмеження сурогатної матері у праві на виїзд за кордон під час вагітності;

    – порядок надання біологічним батькам інформації про стан здоров’я сурогатної матері і ембріона;

    – підстави і наслідки дострокового розірвання договору.

    Бажано доручити складання проекту договору сурогатного материнства (виношування дитини) саме адвокатам з сімейного права, які мають практичний досвід не лише супроводження укладання договорів, а і захисту у суді зі спорів пов’язаних з оскарженням або визнання батьківства.

     

    Беручи до уваги юридичну практику, наші адвокати також рекомендують генетичним батькам, якщо вони побоюються порушення сурогатною матір’ю своїх зобов’язань в частині кількості виношуваних ембріонів, включати до таких договорів неустойку. Крім того, у договорі можливо прописати розмір компенсації сурогатній матері на період виношування дитини, а також порядок відшкодування витрат на її медобслуговування, харчування і проживання. А у разі, якщо сурогатна мати перебуває у шлюбі, згода чоловіка (письмова та нотаріально завірена) на цю процедуру є обов’язковою для підписання договору між нею і генетичними батьками. Виконання умов договору сурогатного материнства контролюється безпосередньо його сторонами. Обов’язковість юридичного супроводу сурогатного материнства продиктована ще й тим, що на практиці поширені випадки шахрайства або несумлінності сурогатних матерів, які можуть вже під час вагітності висувати все більше умов, вимагати збільшення свого гонорару, просто пройти недешеве медичне обстеження за рахунок замовників, заздалегідь не плануючи вагітності. В Україні угода між батьками-замовниками та сурогатною мамою не вимагає підтвердження спецорганів і необхідності судового розгляду. Українське законодавство не прописує та не обмежує розмір винагороди за послуги сурмами. В залежності від умов процедури, середня вартість за послуги сурогатного материнства становить від 10 до 20 тис. доларів США.

    Сімейне законодавство визначає, що у разі перенесення в організм іншої жінки ембріона людини, зачатого подружжям (чоловіком та жінкою) в результаті застосування допоміжних репродуктивних технологій, батьками дитини є подружжя. Таким чином, для укладання договору з сурогатною матір’ю між чоловіком та жінкою має бути зареєстровано шлюб. Не можуть вдатися до цієї методики лікування безпліддя особи однієї статі, а також особи без громадянства.

    За статистикою більшість осіб, які звертаються за послугами сурогатного материнства в Україні – іноземці. Мабуть, це можна пояснити тим, що медицина репродуктивної спрямованості в нашій країні на досить високому рівні, а ціни за такі послуги є помірними, такий собі баланс ціни та якості. Крім того, не існує штучних перепон для користування програмами сурогатного материнства, вся процедура є досить зрозумілою та прозорою. Іноземні громадяни отримують послуги допоміжної репродуктивної технології відповідно до вимог чинного законодавства. Почати програму сурогатного материнства можна після того, як майбутні батьки дитини подають усі потрібні документи та заповнюють заявку. У низці європейських країн замінне материнство також існує та є законним, але там воно в кілька разів дорожче, ніж в Україні.

    Законними батьками малюка, що з’явився на світ в Україні за програмою сурогатного материнства, визнаються тільки його біологічні батьки. Новонароджена дитина отримує свідоцтво про народження, в якому вписані імена його генетичних матері і батька – таким чином, у фактичних батьків немає необхідності проходити виснажливу процедуру усиновлення. Такий принцип захищає інтереси дитини, аби вона могла рости у повній сім’ї. Чинний Сімейний кодекс України від 2004 р. легалізував сурогатне материнство, у результаті чого українське законодавство стало одним із найбільш сприятливих у світі для впровадження даного виду програм.

    Проте, для іноземців можуть виникнути  проблеми, пов’язані з неможливістю легалізації дітей у країнах їхніх батьків. Складнощі виникають на етапі оформлення документів на виїзд і легалізацію в країні проживання генетичних батьків. Тому, у випадку наявності у таких правових відносинах іноземного елементу, адвокати по сімейним справам підходять до аналізу ситуації комплексно, беруть до уваги законодавство країн генетичних матері і батька, займаються підготовкою подальших документів для виїзду закордон та збирають документи для легалізації дитини, отримання нею громадянства.

    Наведемо приклад існуючої судової практики зарубіжних країн у справах сурогатного материнства за участю іноземного елемента. Одна з справ, що розглядалась Сімейним підрозділом Високого суду правосуддя Великобританії (рішення у справі № FD08P01466 від 9 грудня 2008 року) за заявою подружжя, громадян Великобританії, про визнання їх законними батьками близнюків, народжених українською сурогатною матір’ю відповідно до Закону «Про ступень споріднення», прийнятим на підставі Угоди по штучному заплідненню людини і ембріології від 1990 роки (a Parental Order under the Human Fertilisation and Embryology Act 1990). Незважаючи на те, що в Великобританії, на відміну від України, сурогатне материнство на комерційній основі не визнається, це все ж таки не було основною перешкодою у визнанні англійців законними батьками дитини, народженої української сурогатною матір’ю. Разом з тим конфлікт законодавства Великої Британії та України був в тому, що, згідно з Угодою по штучному заплідненню людини і ембріології від 1990 року, в разі наявності у сурогатної матері чоловіка законними батьками дитини, народженої такий сурогатною матір’ю, вважаються саме сурогатна мати з її чоловіком. В українському законодавстві, як відомо, при процедурі сурогатного материнства батьками дитини будуть визнані подружжя, що мають з нею генетичний зв’язок (стаття 123 Сімейного кодексу). Вирішальним фактором у встановленні походження близнюків послужили результати генетичної експертизи ДНК, які встановили за англійцями право на дітей, народжених за допомогою сурогатного материнства, надавши їм громадянство Великобританії.

    Питання легалізації правового статусу дитини, народженої сурогатною матір’ю, також піднімалося на рівні рішень Європейського суду з прав людини. Відповідно до прецедентного права Європейського суду, ст. 8 Конвенції вимагає, щоб національне законодавство передбачало можливість визнання законних відносин між дитиною, народженою згідно з домовленостями про сурогатне материнство, укладених за кордоном, і передбачуваним батьком, якщо він є біологічним батьком. Відсутність такої можливості тягне за собою порушення права дитини на повагу до приватного життя, гарантованого ст. 8 Конвенції.

    У рішенні в справі Mennesson vs France (№65192/11) через відсутність у двох дітей, народжених у Каліфорнії, відповідно до угоди про гестаційне сурогатне материнство, і їхніх передбачуваних батьків можливості отримати у Франції визнання відносин батьки-дитина, законно встановленими між ними в США, Європейський суд виявив порушення прав дітей на повагу до особистого життя (ст. 8 Конвенції). У цій справі Європейський суд наголосив, що повага до приватного життя вимагає, щоб кожен мав можливість встановити складові своєї людської особистості, включно зі спорідненістю, яка є важливою складовою ідентичності особи, до складу якої входять законні відносини батьки-дитина.

    Європейський суд вважає, що загальна й абсолютна відсутність можливості отримати визнання стосунків між дитиною, народженою відповідно до домовленостей про сурогатне материнство, укладених за кордоном, і передбачуваною матір’ю є несумісною з найкращими інтересами дитини, які вимагають принаймні того, щоб кожна ситуація розглядалася з урахуванням особливих обставин справи.

    В цілому практика Європейського суду з прав людини розглядає батьківство як невід’ємне право особи. Європейський суд з прав людини в своїй постанові від 27.08.2015 року справа «Паррілла (Parrillo) проти Італії» зазначив, що з урахуванням економічної і майнової спрямованості Конвенції про захист прав людини і його основних свобод людські ембріони не можна прирівнювати до майна.

    У вітчизняній судовій практиці також є справи, що пов’язані з допоміжними репродуктивними технологіями та встановленням факту родинних відносин між фізичними особами. У низці європейських держав, зокрема, в Німеччині, Іспанії, Великій Британії існує законодавча вимога про необхідність отримання в країні народження дитини судового рішення суду про підтвердження родинних стосунків. Без цього біологічні батьки не можуть легалізувати свій родинний зв’язок з дитиною та зареєструвати її в країні свого громадянства. У зв’язку з тим, що чинне законодавство Іспанії передбачає можливість реєстрації батьківства щодо дитини, народженої методом сурогатного материнства, виключно за наявності судового рішення про встановлення факту в країні народження дитини, іноземцям довелося звернутися до Солом`янського районного суду м. Києва з заявою про встановлення факту родинних відносин між ними та дитиною, що народилася завдяки сурогатному материнству на території України (справа № 760/26991/19). Розгляд судом справи наразі триває.

    Отже, протягом всього процесу, допомога юриста може виявитися незамінною. Починаючи з моменту самої підготовки до підписання договору, закінчуючи контролем над процесом отримання свідоцтва на народження дитини та підготовки подальших документів для виїзду закордон, легалізації дитини, отримання нею громадянства.

    Адвокати нашої компанії зможуть допомогти Вам відповісти на наступні питання: Як знайти надійну людину на роль сурогатної матері? Що прописати в договорі сурогатного материнства? Чи можна довіряти клініці, де будуть проводити запліднення? Яку відповідальність несе сурогатна матір? Як оформити відносини після фактичних пологів? Які документи необхідно оформити дитині для виїзду закордон?

    А також наші кваліфіковані юристи, у разі необхідності легалізації та надання іноземним органам документів, підготують юридичний висновок щодо законодавчого регулювання в Україні такої допоміжної репродуктивної технології як сурогатне материнство.