• Часто трапляється так, що під час шлюбу чоловіка і дружини ніхто чітко не визначає джерело доходу, і ні у кого не викликає сумніву, хто заробив гроші для придбання так званого спільно нажитого майна але, на жаль, коли такий шлюб розривається, з’являється ряд нових проблем. Один з подружжя може бути не згоден з тим, що все спільно нажите майно під час шлюбу буде розділене в рівній частці між подружжям, оскільки, на його думку, він заробляв гроші для його придбання самостійно. Саме для вирішення, в тому числі і таких конфліктних ситуацій, існує шлюбний договір або як його ще називають шлюбний контракт. На законодавчому рівні, порядок укладання та предмет регулювання шлюбного договору визначено нормами Сімейного кодексу України.

    Виходячи зі змісту Сімейного кодексу України шлюбний договір – це договір, укладений між подружжям або особами, що вступають в шлюб, який регулює виключно майнові відносини між подружжям, визначає їхні майнові права та обов’язки у шлюбі та / або в випадку його розірвання, а також майнові права та обов’язки подружжя як батьків. Але в той же час, законодавець не дає нам чіткого визначення цього поняття. Основна вимога закону, щоб шлюбний договір був укладений у письмовій формі і посвідчений нотаріально.

    Шлюбний договір мають право укладати подружжя, які вже перебувають у шлюбі або ж особи, які подали заяву про реєстрацію шлюбу. Шлюбний договір, підписаний до укладення шлюбу, починає діяти в день реєстрації шлюбу. Шлюбний договір, укладений у шлюбі, набуває юридичну силу після його нотаріального посвідчення. А от термін дії у кожного договору індивідуальний. Так, в шлюбному договорі може бути встановлено загальний строк його дії, а також термін дії окремих прав і обов’язків, причому як під час, так і після припинення шлюбу.

    Варто відзначити, що шлюбний договір можуть укласти не тільки повнолітні, але і неповнолітні особи віком від 14 до 18 років. По-перше, неповнолітні можуть мати повну дієздатність. Нагадаємо, повну дієздатність, крім повнолітніх, мають особи, які вступили в шлюб до повноліття, а також емансиповані особи, які придбали повну дієздатність до досягнення повноліття в спеціальному порядку, передбаченому законом. У таких випадках неповнолітні укладають шлюбний контракт самостійно. По-друге, шлюбний договір можуть укласти і неповнолітні особи, які не мають повної дієздатності, але мають дозвіл батьків (опікуна), засвідчене нотаріусом. А ось особи, які проживають в цивільному шлюбі, укласти шлюбний контракт не можуть. Але вони можуть укласти договір про визначення правового режиму майна, який буде мати ту ж саму юридичну силу в разі виникнення розбіжностей під час стадії поділу майна після припинення фактичних шлюбних відносин.

    Згідно законодавства шлюбний договір може регулювати як майнові аспекти, так і питання, пов’язані з тим, хто і якою мірою буде виховувати та утримувати спільних дітей після розірвання шлюбу, а так само хто і де буде проживати після такого розірвання.

    Наприклад, в самому шлюбному договорі ніхто не забороняє вам вказати, що після розірвання шлюбу те чи інше нерухоме майно або речі перейдуть у володіння одного з подружжя, але тут не варто забувати, що шлюбний договір не може ставити в явно невигідне становище одного з подружжя.

    В той же час немайнові питання колишнього подружжя у відносинах один до одного не можуть вирішуватися у договорі. Наприклад незаконно визначати обов’язок уникати зустрічі один з одним, зобов’язання змінити прізвище або іншого роду порушення особистих прав і свобод людини.

    Разом з тим, в шлюбному договорі можна вказати, що після розірвання шлюбу спільна дитина подружжя залишиться жити з батьком або матір’ю, а інший в свою чергу зобов’язується виділяти на його утримання певну суму щомісяця (аліменти). Грубо кажучи, це ті ж аліменти, але без окремих судових засідань і рішень, які будуть тільки зайвими витратами і проблемами для кожного з подружжя. До речі, згідно сімейного кодексу України, шлюбний договір не може зменшувати обсяг прав дитини, які встановлені йому діючим законодавством.

    Стосовно зміни положень шлюбного договору, а так само відмови від такого договору і його розірвання необхідно зазначити наступне. Шлюбний договір може бути змінений подружжям шляхом:

    • виключення його окремих умов;
    • доповнення новими умовами;
    • коригування існуючих положень договору.

    Угода про зміну шлюбного договору це окрема процедура, яка також посвідчується нотаріально. Одностороння зміна умов шлюбного договору не допускається. Правда, за рішенням суду шлюбний договір може бути змінено на вимогу одного з подружжя, якщо цього вимагають його інтереси, інтереси дітей, а також непрацездатних повнолітніх дітей. Причини повинні мати суттєве значення – наприклад, особа, яка зобов’язалася надавати фінансову допомогу дружині, стала банкрутом, в зв’язку, з чим не може виконати умови шлюбного контракту.

    Подружжя має право спільно відмовитися від шлюбного договору, але одностороння відмова не допускається. Цікаво, що сторони можуть (за згодою) анулювати договір як з дня подачі нотаріусу заяви про відмову від нього, так і з моменту укладення додаткової угоди. Але домовленість подружжя про анулювання шлюбного договору не може стати причиною порушення прав і законних інтересів третіх осіб.

    Розірвання шлюбного договору відрізняється від відмови від шлюбного договору саме відсутністю згоди сторін. Так, на вимогу одного з подружжя шлюбний договір, може бути, розірваний за рішенням суду з підстав, що мають істотне значення, зокрема в разі неможливості його виконання. При цьому позивач повинен довести в суді об’єктивну неможливість виконання умов договору. У такому випадку суд може прийняти рішення про примусове розірвання шлюбного договору і звільнення від необхідності виконання передбачених ним обов’язків. Варто зазначити, що суд може прийняти рішення про розірвання шлюбного договору не в повному обсязі, а лише в частині одного або декількох з його умов (пунктів).

    При укладанні договору не варто забувати, що існує таке поняття, як визнання шлюбного договору недійсним. Законодавцем визначено випадки визнання зазначеного договору недійсним.

    Це може статися на вимогу одного з подружжя або іншої особи, права та інтереси якої порушені, а також шлюбний договір може бути визнаний судом недійсним з підстав, встановлених ЦК України. В основному це ті ж підстави, що і для інших цивільно-правових договорів. Основні з них:

    • порушення нотаріальної форми договору;
    • укладення договору недієздатними особами або особами, які не мають необхідного обсягу дієздатності;
    • зменшення обсягу прав дитини, які встановлені СК України;
    • включення умов, які ставлять одного з подружжя у надзвичайно невигідне матеріальне становище;
    • укладення договору під впливом важких обставин, обману або насильства;
    • помилка однієї зі сторін договору;
    • порушення шлюбним договором норм закону (наприклад, включення в договір положень, що стосуються особистих прав і обов’язків подружжя, їх неповнолітніх дітей).

    Тут слід розуміти, що головна різниця між розірванням шлюбного договору і визнанням його недійсним полягає в тому, що в першому випадку дія договору припиняється тільки на майбутнє, а все виконане сторонами за договором до його розірвання зберігає юридичну силу, а в другому договір анулюється з моменту його укладення.

    Звичайно, законодавчі положення щодо шлюбного договору в Україні недосконалі. У Сімейному кодексі України відсутня навіть визначення поняття «шлюбний договір», а можливості такого договору в порівнянні з «іноземними колегами» вельми обмежені як в суб’єктному, так і в матеріальному аспекті. Можливо, шлюбний договір міг би придбати велику популярність в нашій країні, якби його могли укладати особи, які проживають в цивільному шлюбі (таких природно безліч) з метою захисту своїх майнових інтересів.

    Що стосується судової практики з приводу визнання шлюбних договорів недійсними, виходячи із рішення Вищого Спеціалізованого Суду України (ухвала від 29.03.2017 у справі № 447/66/15-ц) підставою недійсності шлюбного договору є недодержання в момент вчинення стороною (сторонами) таких вимог:

    • зміст шлюбного договору не може суперечити законодавству України, а також моральним засадам суспільства;
    • волевиявлення кожного із подружжя при укладенні шлюбного договору має бути вільним і відповідати його внутрішній волі;
    • шлюбний договір має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

    Але в цілому непопулярністю шлюбних договорів в Україні можна пояснити лише тим, що подружжю просто незручно напередодні одруження ставити перед фактом чоловіка або дружину про те, що їм необхідно підписати шлюбний договір.

    У чому ж тоді вигода шлюбного договору? А вся вигода в тому, що в разі розірвання шлюбу учасники такого шлюбного договору без зайвих судових суперечок можуть розподілити між собою спільно нажите майно з урахуванням інтересу дітей. А так же таким способом можна убезпечитися від фіктивного шлюбу.

    За статистикою Міністерства юстиції України з моменту впровадження шлюбного договору на законодавчому рівні, тобто з 2002 року і по 2014 рік включно, в Україні зареєстровано 11 820 шлюбних договорів, що природно незрівнянно з кількістю зареєстрованих шлюбів за аналогічний період.

    Наша команда з радістю складе для Вас шлюбний договір (контракт) з урахуванням всіх Ваших побажань, а також вимог, які будуть відповідати всім нормам чинного законодавства України. Незначна вартість за послуги сімейного юриста з розроблення шлюбного договору та його нотаріальне посвідчення, допоможе уникнути суттєвих фінансових витрат на судові тяганини у зв’язку із поділом спільного майна подружжя, а найголовніше збереже дорогоцінний час, який краще приділити спільним дітям.