• Дехто вважає, що борги віддають тільки боягузи. Чи дійсно у межах правового поля немає засобів вплинути на боржника з метою виконання ним грошового зобов’язання. Розглянимо вимоги до розписки та умов її надання, які будуть підставою стверджувати про наявність боргу, аспекти нарахування збитків та компенсацію судових витрат, правові поради юриста з повернення боргу. Важливо розуміти кожне слово в тексті написаної розписки, адже боржник на певний строк бере чужі гроші, а повертати повинен свої і назавжди.

    Згідно ключової новели цивільного законодавства, зобов’язання є правовідношення в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання обов’язку.
    Зазвичай згідно розписки, позикодавець передає позичальнику певну суму грошей з платою за їх користування або безвідсотково, з визначенням строку для повернення боргу або за першою вимогою. Причому якщо гроші надаються безвідсотково про це має бути прямо вказано у розписці. Окрему увагу слід приділити правильному, а найголовніше повному зазначенню сторін позики, що надає можливість однозначно ідентифікувати учасників правочину. Тобто не треба лінуватися та окрім прізвища, ім’я, по-батькові вказати паспортні дані (серія, номер, ким і коли виданий), дату народження, місце реєстрації (фактичного проживання) та ідентифікаційний номер. Причому бажано такі дані один у одного звірити з наявними оригіналами документів та зняти копії з документів.
    Згідно чинного законодавства грошове зобов’язання має бути виконане у гривнях. Навіть у разі надання позики в іноземній валюті (долари США) у тексті розписки обов’язково необхідно вказати еквівалент у гривні станом на день укладання позики та застерегти, що повернення має бути у гривні з урахуванням офіційного курсу на день повернення коштів. Повернути борг визначений виключно у іноземній валюті можливо, проте цей факт дещо ускладнить нарахування збитків.
    Звертаємо увагу, що згідно судової практики борги в іноземній валюті не підлягають індексації. Простими словами: індекс інфляції за 2017 рік склав 113,7%, гроші були надані у доларах США, весь вказаний рік боржник не повертав борг, за таких умов нарахувати додатково та вимагати у суду стягнення 13,7% річних інфляційних буде неможливо. А відсоток інфляції останні роки досить значний, так у 2013 році складав 100,5. Верховний суд України зайняв позицію і прийшов до висновку, що офіційний індекс інфляції це знецінення – зниження купівельної спроможності грошової одиниці України – гривні, а не іноземної валюти, тому долар США у борговому зобов’язанні індексації не підлягає.
    Цікавим до уваги є відношення ВСУ до розписок в яких вказано суму боргу з вказівкою на неповну назву валюти – лише слово «долари». Так не зазначення в договорі, якої саме іноземної держави валюта бралася в борг (США, Австралії чи Канади тощо), може вплинути на визначення розміру боргу, що підлягає доказуванню в установленому законодавством порядку. Тож, якщо позикодавець не доведе, що позичав саме долари США, то сума поверненого боргу може, в кращому випадку, значно зменшитись, а в гіршому — взагалі не повернутись до власника.
    Переконані, що за формою укладання, якщо обирати між розпискою написаною позичальником власноруч або роздрукованим письмовим договором позики між фізичними особами, перший варіант є краще. Так як, у випадку відмови позичальником визнання факту підписання розписки є можливість призначити почеркознавчу експертизу об’єктом дослідження якої буде не лише підпис, а власноручно написаний текст. Врешті-решт в інтересах позикодавця укласти нотаріально посвічений договір позики, проте на практиці це буває нечасто.
    Як доказ в підтвердження укладення позики суди беруть до уваги розписки складені як українською, так і російською мовами. Переконані у тому, що навіть при наявності розписки викладеною іноземною мовою, немає перепон звернутися до суду та отримати позитивне рішення про стягнення боргу.
    Серед людей існує стереотип про те, що розписка має бути підписана у присутності свідків. Так наявність свідків буде додатковим підтвердженням дійсності укладення позики, адже при спорі дані особи можуть бути допитані у судовому засіданні. Причому вимоги до заповнення відомостей про особисті данні свідків аналогічні до заповнення даних про сторін. Проте відсутність свідків при передачі грошей, не впливає на юридичну чинність факту укладання правочину, тобто передання грошей.
    На практиці зустрічали випадки, коли текст боргової розписки містив зайві умови, що ускладнювали судовий розгляд. Для прикладу може мітитись формулювання зобов’язуюсь повернути борг «за оренду квартири», «за придбаний автомобіль» тощо. Але фактично письмових доказів договору оренди майна або продажу автомобіля немає. У таких судових справах необхідно вибудовувати правильну правову стратегію захисту прав до звернення до суду.
    До вимог про повернення коштів на підставі розписки застосовується загальний строк позовної давності у 3 роки. Проте часткове повернення боргу, що може бути підтверджене доказами або ж направленням вимоги (претензії) про повернення боргу у зобов’язанні строк якого не був визначений є тими обставинами, котрі переривають строк давності. Зрештою про застосування позовної давності має право просити протилежна сторона, про що інколи забувають.
    При звернені до суду з вимогами про повернення боргу доцільно просити стягнути компенсацію втрат від інфляції, 3 % річних та відшкодування збитків. Розмір збитків у вигляді понесених матеріальних витрат та моральної шкоди на практиці важко доводяться кредиторами, а суди мають право зменшити заявлений розмір збитків з урахуванням співмірності з сумою боргу. Оцінюючи розмір стягнення моральної шкоди суди утому числі враховують характер порушення та вимог розумності і справедливості. Позикодавець повинен довести обставини за яких він розраховував на повернення своїх коштів вчасно, з метою використання цих коштів в інших особистих цілях. А так як використати не зміг, для нього настали несприятливі інші обставини, які спричинили йому збитки або ж навіть моральні страждання.

    А як бути, коли порушення своєчасного повернення грошей відбувається не з вини позичальника, а з вини позикодавця. Для прикладу: позикодавець міг на тривалий час виїхати в інше місце проживання або ж змінити номера телефону, а інші засоби комунікацій відсутні чи невідомі. Позичальник звільняється від сплати відсотків та нарахування збитків за час порушення повернення позики, якщо кредитор відмовляється отримати гроші або вчинив (не вчинив) дії, які перешкоджають боржнику виконати свій обов’язок. Тому якщо позичальник доведе, що з незалежних від нього причин у нього не було можливості повернути гроші по розписці – він звільняється від відповідальності. А правильним вирішенням подібної ситуації є внесення належних до сплати грошей на депозит приватного нотаріуса.
    Суд має право зменшити розмір збитків та неустойки, які стягуються з боржника, якщо кредитор умисно або з необережності сприяв збільшенню розміру збитків, завданих порушенням зобов’язання, або не вжив заходів щодо їх зменшення.
    Додатково при зверненні за кваліфікованою допомогою адвоката у майбутній судовій цивільній справі про стягнення боргу по розписці, необхідно надавати суду докази понесених судових витрат. З урахуванням останніх змін у цивільно-процесуальному законодавстві, при зверненні до суду необхідно надати попередній розрахунок витрат на правничу допомогу адвоката.
    При зверненні до суду з вимогами майнового характеру, тим паче у значному грошовому вираженні та маючи на меті реальне стягнення коштів з боржника необхідно просити суд накласти арешт на майно позичальника як забезпечення позову. Майно на яке можливо накласти арешт має бути співмірним з заявленими вимогами у вартісному еквіваленті. Таке майно повинно належати виключно позичальнику, щоб застерегти від можливих звернення співвласників або іншого добросовісного набувача з вимогами про виключення з-під арешту.
    При вирішенні питання у суді про стягнення грошей по розписці, суд зобов’яже повернути борг визначений на момент звернення до суду чи на момент винесення рішення. Проте наявність судового рішення про стягнення боргу за розпискою, яке боржник продовжує не виконувати, не припиняє правовідносин сторін договору позики та не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов’язання. Тобто при наданні коштів під конкретно визначені відсотки, не дивлячись на прийняття рішення про стягнення боргу та збитків, нарахування відсотків продовжує відбуватись до повного повернення боргу.
    Отримавши виконавчий лист про стягнення з боржника коштів, позичальник має можливість звернутися до державно виконавчої служби або приватного виконавця з метою примусового виконання рішення суду. Інститут приватних державних виконавців почав діяти не так давно. Звертаємо увагу, що приватний виконавець має право здійснювати свої функції після внесення відомостей про нього до відкритого Єдиного реєстру приватних виконавців. У випадку звернення до державної виконавчої служби радимо звернутися до кваліфікованих юристів з метою дійсного оперативного вчинення усіх заходів примусового стягнення. Такими заходами у тому числі є: накладення арешту на все рухоме та нерухоме майно, опису майна за місцем проживання боржника, реалізація майна, накладення арешту та списання коштів з розрахункових рахунків, заборона виїзду за кордон та інші.