• В Україні судові процеси щодо оскарження або визнання батьківства не рідкість. І хоча ці справи найчастіше стають досить неприємною для всіх учасників процедурою, проте звернень до суду чимало.

    Традиційно склалося та законодавчо закріплено, що батьками дитини автоматично записують чоловіка та жінку, які перебувають у зареєстрованому шлюбі. Тобто, після народження дитини в її свідоцтві про народження батьком записують особу, яка перебуває в зареєстрованому шлюбі з матір’ю дитини, хоча біологічним батьком може бути інша людина. Якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від матері визначається на підставі документа закладу охорони здоров’я про народження нею дитини, а походження дитини від батька визначається за заявою матері та батька дитини або за рішенням суду. Чинне законодавство в такому випадку дає як матері, так і чоловікові право оспорити батьківство. Нерідко мають місце випадки коли мати встановлює батьківство біологічного батька дитини, або батько позивається до матері дитини щоб встановити своє батьківство. Перш за все слід зазначити на що юридично впливає встановлення або оскарження батьківства:

    • Вносяться зміни до актового запису про народження дитини та видається нове свідоцтво про народження.
    • Має значення для прав та обов’язків, покладених законодавством на батьків щодо виховання і утримання дітей (наприклад, відпадає обов’язок сплати аліментів).
    • Має вплив на права спадкування після померлих батьків.
    • Інші юридично значимі факти, які пов’язані з кровним спорідненням (як то об’єднання сім’ї в зв’язку з виїздом закордон; виїзд дитини закордон з одним із батьків не потребуватиме згоди іншого).

    Позови про визнання батьківства можуть пред’являтися як за місцем реєстрації чи проживання відповідача, так і за місцем перебування чи проживання позивача.

     

    Експертиза при встановленні або оскарженні батьківства.

    Якщо факт батьківства викликає сумнів, то можна звернутися до спеціалізованих установ для проведення генетичної експертизи і вирішити дане питання в приватному порядку. Однак таке непросте питання остаточно може бути вирішено тільки в юридичній площині. Порядок визнання батьківства встановлений сімейним кодексом та звичайно випливає із існуючої судового практики. Питання щодо походження дитини суд вирішує на підставі будь-яких доказів про це. Учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення. В такому випадку у висновку експерта зазначається, що висновок підготовлено для подання до суду, та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок. При цьому висновки експертизи, у тому числі судово-генетичної, суд буде оцінювати виходячи з принципу, згідно з якою жоден доказ не має для суду наперед установленого значення, він оцінює докази в їх сукупності, а результати оцінки відображає в рішенні з наведенням мотивів їх прийняття чи відхилення. Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані в законному порядку. Це можуть бути відомості про тривале відрядження під час ймовірної дати зачаття, показання свідків, текстові, фото і відеоматеріали. Іншими словами існує практика в якій суддя ухвалюючи позитивні рішення керувався іншими доказами та обґрунтуваннями сторони, за відсутності висновка судової експертизи.

    У разі ухилення сторони у розглядуваній категорії справ від участі в експертизі або від подання необхідних матеріалів, документів тощо, що унеможливлює її проведення, суд може визнати факт, для з’ясування якого її було призначено, або відмовити в його визнання (залежно від того, хто зі сторін ухиляється, а також яке значення має для них ця експертиза). Якщо відповідач у такій справі ухиляється від участі у проведенні судово-біологічної (судово-генетичної) експертизи, суд вправі постановити ухвалу про його примусовий привід. Однак слід мати на увазі, що деякі категорії осіб не підлягають примусовому приводу (наприклад, малолітні та неповнолітні особи, вагітні жінки, інваліди I і II груп, особи, які доглядають дітей віком до шести років або дітей-інвалідів).

     

    Строки позовної давності.

    Слід звернути увагу що для категорії справ щодо оспорювання та встановлення батьківства велике значення має позовна давність. Як відомо позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. При цьому наслідки позовної давності, що полягають у відмові задовольнити вимоги, застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

    Згідно приписів сімейного права особа, яка вважає себе батьком дитини народженої жінкою, яка в момент зачаття або народження дитини перебувала в шлюбі з іншим чоловіком, має право пред’явити до її чоловіка, якщо він записаний батьком дитини, позов про визнання свого батьківства. У разі задоволення зазначеного позову сімейні правовідносини виникають не між чоловіком матері дитини та особою, яка вважає себе її батьком, а між цією особою та дитиною, батьком якої вона буде визнана. Тому треба вважати, що відповідачем за цим позовом є дитина, в особі законного представника, який має брати участь у справі – чоловік її матері, записаний батьком дитини. До вимоги про визнання батьківства застосовується позовна давність в один рік, яка починається від дня, коли особа дізналась або могла дізнатися про своє батьківство.

    Слід зазначити, що в судах має місце також позиція, що наслідки прострочення позовної давності, розповсюджуються і на вимоги про визнання батьківства, коли біологічний батько не перебував у шлюбі з жінкою, що народила. У разі якщо чоловік і жінка не перебували у шлюбі і батько дитини, знаючи про її народження, не зробив відповідну заяву про своє батьківство, то в такому випадку до вимоги про визнання батьківства застосовується позовна давність в один рік, яка починається від дня народження дитини. Так у своїх рішеннях суди зазначають, що необхідно враховувати інтереси дитини, які підлягають захисту від недобросовісних батьків, які у визначений законом строк не бажають реєструвати своє батьківство, піклуватися про своїх дітей, займатися їх вихованням та утримувати їх, а у подальшому будуть вимагати від дитини свого утримання. При правовому захисті адвокатом інтересів матері дитини від біологічного батька, який знаючи про народження з’явився через декілька десятків років та подав позов – сімейні адвокати вдало використовують факт пропуску строку давності.

    До вимоги чоловіка про виключення запису про нього як батька з актового запису про народження дитини позовна давність не застосовується.

    Жінка, яка народила дитину у шлюбі, має право оспорити батьківство свого чоловіка. Але, захищаючи інтереси дитини, законодавець встановлює обов’язкову вимогу щодо пред’явлення позову в даному випадку. Таке оспорювання батьківства можливе лише за наявності заяви іншої особи про визнання свого батьківства щодо цієї дитини. До вимог жінки про оспорювання батьківства свого чоловіка застосовується також спеціальна позовна давність в один рік. Однак перебіг позовної давності починається від дня реєстрації народження дитини, тобто від дня, коли чоловік був записаний як батько дитини.

    Новелами сімейного законодавства передбачено можливість оспорювання батьківства й після смерті особи, записаної батьком дитини. Якщо така особа померла до народження дитини, оспорити батьківство мають право спадкоємці цієї особи за умови подання нею за життя заяви нотаріусу про невизнання свого батьківства. У разі настання смерті особи після оспорення нею свого батьківства в суді її спадкоємці можуть підтримати позовну заяву враховуючи приписи про процесуальне правонаступництво в цивільних справах. Коли ж померла особа не знала про те, що її записано батьком дитини, оспорити батьківство вправі її спадкоємці першої черги за законом, тобто: дружина, батьки й діти.

    У зазначених випадках батьківство оспорюється шляхом пред’явлення позову про виключення відомостей про померлу особу як батька з актового запису про народження дитини. Для цих вимог позовну давність не встановлено.

    Звернемо увагу, що Європейський суд з прав людини закликав країни-учасниці Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод індивідуально розглядати кожен випадок оскарження батьківства та, за необхідності, не застосовувати суворих часових рамок. А як відомо міжнародні норми права, що ратифіковані є вищими над національними.

     

    Коли оспорювання батьківства не можливе.

    Обмеження щодо встановлення та оспорювання батьківства полягає не тільки в строках позовної давності, а й в інших випадках. Не має право оспорювати батьківство особа, яка записана батьком дитини, якщо в момент реєстрації себе батьком дитини вона знала що не є її батьком.

    Суд також відмовить у позові, в таких ситуаціях:

    • якщо дитина ще не народилася;
    • якщо дитина померла;
    • якщо ви скористалися послугами штучного запліднення і знали, що будуть використані інші генетичні матеріали;
    • якщо чоловік свідомо знав, що не є біологічним батьком, але на момент реєстрації себе як батька приховав цей факт.

    На повнолітніх дітей також не поширюються позови про оспорювання батьківства, адже за законом вони вже самі несуть за себе повну відповідальність і ніяких юридичних наслідків таке рішення суду фактично не має. Проте позов про визнання батьківства може бути пред’явлений матір’ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття.

    Окремо слід зазначити, що після оскарження кровного споріднення можливо повернути безпідставно сплачені аліменти. Потрібно подати позов про відшкодування неправомірно отриманої вигоди у вигляді аліментів та скасувати рішення на підставі якого перераховувалися аліменти (у разі якщо рішення не скасовано раніше).