• Досить частими є випадки зловживання розлучених батьків своїми правами по відношенню до дитини. Законодавством встановлено рівність батьків в питаннях, котрі стосуються дітей, в тому числі і в питаннях виїзду дітей за кордон. Для виїзду з дитиною за кордон раніше в обов’язковому порядку потрібно було отримувати дозвіл другого батька або ж в разі, якщо він його не давав добровільно, звертатися за таким дозволом в місцевий суд. Судові розгляд затягувався у часі, а рішення виносилися в інтересах дітей під конкретну поїздку, а не на весь період до повноліття дитини.

    На сьогодні є законна можливість для того з батьків, з ким безпосередньо живе дитина виїхати з ним за кордон на термін до місяця без нотаріальної згоди другого з батьків. Для цього потрібно рішення суду або органу опіки та піклування, яким підтверджується, що дитина проживає з ним.

    Той з батьків, хто проживає окремо від дитини, теж може поїхати з нею у закордонну мандрівку, якщо у нього немає заборгованостей за аліментами, і виключно після отримання нотаріальної згоди іншої сторони, з якою безпосередньо проживає дитина. Тому акцентуємо увагу на тому, що є досить важливим при вирішенні питання щодо розірвання шлюбу не забути просити у суду зазначити, конкретне місце проживання дитини, хоча б у мотивувальній частині.

    Слід зазначити, що рішення суду про надання дозволу на виїзд дитини за кордон без згоди другого з батьків діє певний термін та є чинним тільки для конкретної поїздки. В той час як судове рішення про визначення місця проживання дитини з матір’ю має постійну дію та може бути використане для поїздок за кордон неодноразово. Рішення або розпорядження органу опіки та піклування діє протягом одного року з дня набрання ним законної сили та може застосовуватися на кожну поїздку тривалістю не більше 1 місяця.

    Окремо внесемо ясність читачу, що для отримання вищевказаних рішень чи дозволів може знадобитись час і в залежності від їх виду ця тривалість різна. Наприклад, якщо у Вас не має проблем у спілкуванні з батьком або матір’ю дитини, Ви можете знайти узгоджену позицію щодо часу, тривалості, цілі подорожі зі спільною дитиною за кордон – для такої ситуації простіше за все звернутись до нотаріуса для отримання нотаріальної згоди другого з батьків. У випадках якщо добровільна згода на виїзд дитини за кордон відсутня, потрібно буде звернутися до адвоката у сімейних справах, який надасть юридичну допомогу для отримання рішення суду. Можна:

    Перший варіант – звернутись до суду та отримати рішення суду про надання дозволу на виїзд дитини за кордон без згоди другого з батьків. З судової практики, що скалася за останні роки, рішення суду про надання дозволу на виїзд дитини за кордон буде чинним тільки на окрему поїздку та певний термін. Крім того, враховуючи завантаженість Київських районних судів час на отримання такого рішення може бути до 1 року.

    Другий варіант – звернутись до суду та отримати рішення суду, яким буде визначено місце проживання дитини. Питання про місце проживання дитини також можна ставити під час розлучення, таким чином вирішувати питання подальших подорожей з дитиною за кордон без отримання кожного разу згоди другого з батьків. Якщо ж це питання не вирішувалось судом під час розлучення та не відображено в судовому рішення, то треба окремо подавати позов про визначення проживання спільної дитини. Знову ж таки звертаємо увагу на довготривалий час судової тяганини та  витрачені кошти на правову допомогу. Хоча після задоволення вимог витрати на судовий розгляд будуть покладені на іншу сторону.

    Третій варіант – отримати висновок органів опіки та піклування, яким буде підтверджено місце проживання дитини. Такий висновок органів опіки та піклування дає можливість самостійно вирішувати питання тимчасового виїзду за межі України на строк, що не перевищує одного місяця. Затрачений час на його отримання може становити від 1 до 2 місяців. Для отримання такого висновку необхідною умовою є інформування іншого з батьків шляхом надсилання рекомендованого листа про тимчасовий виїзд дитини за межі України. Лист краще направити цінною кореспонденцію, а в тексті обов’язково вказати – мету виїзду, державу прямування та відповідний часовий проміжок перебування у цій державі.

    Оскільки вважаємо третій варіант найбільш швидким та зручним, окремо зупинимось на умовах отримання висновку органів опіки та піклування. Для підтвердження місця проживання дитини під час вирішення питання її тимчасового виїзду за межі України з метою лікування, навчання, участі дитини в дитячих змаганнях, фестивалях, наукових виставках, учнівських олімпіадах та конкурсах, екологічних, технічних, мистецьких, туристичних, дослідницьких, спортивних заходах, оздоровлення та відпочинку дитини за кордоном, у тому числі у складі організованої групи дітей, той з батьків, з ким проживає дитина, подає до служби у справах дітей за місцем проживання дитини такі документи:

    • заяву в простій письмовій формі;
    • копію паспорта заявника;
    • копію паспорта дитини (за наявності, видається з 14 років);
    • довідку про реєстрацію місця проживання заявника (у разі коли в паспорті відсутні дані про реєстрацію місця проживання);
    • довідку про реєстрацію місця проживання дитини (форма 13, видається в ЦНАП);
    • копію свідоцтва про народження дитини;
    • копію рішення суду про розірвання шлюбу;
    • копія листа, фіскального чеку та опису вкладення у цінний лист на підтвердження направлення повідомлення про наміри іншій стороні;
    • копію документа, виданого лікарсько-консультативною комісією лікувально-профілактичного закладу (за наявності у випадку тимчасового виїзду за межі України дитини з інвалідністю, дитини, яка хворіє на тяжкі хвороби або отримала травму згідно переліку).

    Служба у справах дітей за результатами розгляду зазначених документів, відвідування дитини за місцем її проживання, проведення бесіди з тим із батьків, хто проживає окремо від дитини (у разі можливості її проведення), або бесіди з дитиною, яка досягла 14 років, готує висновок про підтвердження місця проживання дитини для її тимчасового виїзду за межі України.

    Служба у справах дітей в день прийняття рішення інформує про нього:

    заявника – засобами телефонного зв’язку;

    того з батьків, хто проживає окремо від дитини (у разі коли місце його проживання відоме) – шляхом надсилання йому копії рішення поштою.

    Якщо протягом десяти робочих днів з дня прийняття рішення його не оскаржено, воно набирає законної сили і його копія, завірена в установленому порядку, видається заявнику для пред’явлення під час перетинання державного кордону України.

    Ще раз згадаємо, що рішення діє протягом одного року з дня набрання ним законної сили. А при перетині кордону буде досить надати його оригінал для огляду, завірену копію та ID паспорт дитини, про квитки чи чеки на бронювання готелю на строк до одного місяця мова не йде.

    Звертаємо увагу, що поняття місце проживання дитини та реєстрація місця проживання не тотожні, хоча за фактичних обставин можуть і збігатися. Для цілей отримання рішення чи то дозволу на виїзд дитини закордон має значення фактичне місце проживання дитини, а саме його встановлення працівниками служби.

    Отже при перетині державного кордону України необхідно пред’явити посадовій особі Державної прикордонної служби рішення суду про визначення місця проживання дитини або відповідне рішення органу опіки і піклування.

    На останок зазначимо, що за умисне порушення обов’язку повернутися з дитиною в строк до одного місяця з дати виїзду встановлена адміністративна відповідальність у вигляді штрафу від 1700 грн. до 3400 грн. та втрата на рік права виїзду дитини за кордон з одним з батьків без дозволу іншого, на строк до 1 місяця.

    Не дивлячись на розлучення, пам’ятайте про свій найвищий обов’язок, – це забезпечення інтересів дитини на відпочинок та розвиток, а тому жодні особистісні претензії не можуть бути на заваді цьому. Якщо домовитись не вдалось, сімейний адвокат захистить інтереси Вашої дитини.