• За загальними правилами спадкування, право на спадщину виникає в день відкриття спадщини, а спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою і для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини, відповідно до статей 1220, 1222, 1269, 1270 та 1272 ЦК України.

    На підставі положення частини 1 статті 1269 ЦК України – спадкоємець, який має на меті прийняти спадщину, проте на час відкриття спадщини не проживав постійно зі спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

    Отже, право на спадщину виникає з моменту її відкриття, у зв’язку з чим спадкоємець, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк повинен подати нотаріусу або нотаріальну контору за місцем відкриття спадщини, заяву про її прийняття.

     

    Відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України та п. 3.16. за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

    Згідно положень статті 1271 ЦК України поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини вважаються причини, пов’язані з об’єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення дій для прийняття спадщини.

     

    Важливо вказати на позицію Верховного суду України, в рішенні від 04 листопада 2015 року по справі № 6-1486цс15:

    «…Відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

    За змістом вищезазначеної статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є ті, які пов’язані з об’єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій…».

    Отже, судом може бути взято до уваги, для визнання поважності причин і застосовано, у випадку якщо у спадкоємця були реальні перешкоди для подання такої заяви. І саме тому данні обставини визнаються судом поважними.

    На практиці деякі позивачі просять суд «визначити», «встановити» та «надати» додатковий строк для прийняття спадщини. Переконані у тому, що найбільш доцільним буде формулювання встановлено ЦК, а саме «визначити» строк. Згідно Академічного тлумачного словника української мови, «визначати» –  встановлювати, розпізнавати що-небудь за певними ознаками; обчислюючи, вимірюючи і т. ін., знаходити певну величину, місце і т. ін.; виділяти, призначати кого- або що-небудь для якоїсь мети. ; указувати, призначати місце, час і т. ін. для чого-небудь.; намічати, накреслювати для виконання; Зумовлювати що-небудь, бути причиною чогось.

    Достатнім терміном для прийняття спадщини буде у проміжку від 2 до 3 місяців, з урахуванням необхідного часу для виготовлення рішення, набрання ним законної сили та підготовки і звернення до нотаріуса з необхідними документами.

    Важливо нагадати про державну реєстрацію та отримання відповідного свідоцтва про смерть. Відповідно ч. 1 статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі:

    1) документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров’я або судово-медичною установою;

    2) рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою.

    В ч. 2. статті 17 Закону, зазначено, що заява про державну реєстрацію смерті подається не пізніше трьох днів з дня настання смерті або виявлення трупа, а в разі якщо неможливо одержати документ закладу охорони здоров’я або судово-медичної установи, – не пізніше п’яти днів.

    А відповідно ч. 3 ст .17 вказаного Закону, державна реєстрація смерті за заявою, поданою у строки, визначені частиною другою цієї статті, та до закінчення одного року з дня настання смерті, проводиться за останнім місцем проживання померлого, за місцем настання смерті чи виявлення трупа або за місцем поховання.

    1. Державна реєстрація смерті проводиться за місцем проживання заявника у разі:

    1) якщо заява надійшла після закінчення одного року з дня настання смерті;

    2) встановлення у судовому порядку факту смерті;

    3) звернення для реєстрації смерті особи, оголошеної судом померлою.

    У разі настання смерті в дорозі (у поїзді, на судні, в літаку тощо) державна реєстрація смерті може бути проведена в найближчому органі державної реєстрації актів цивільного стану.

    Державна реєстрація смерті проводиться за заявою родичів померлого, представників органу опіки та піклування, працівників житлово-експлуатаційних організацій, адміністрації закладу охорони здоров’я, де настала смерть, та інших осіб.

    Відповідне свідоцтво видається відділом, яке здійснило державну реєстрацію смерті особи спадкодавця.

     

    Щодо причини «незнання про смерть спадкодавця».

    Верховний суд України в зазначеній вище постанові від 4 листопада 2015 року також сформував позицію:

    «…Незнання про смерть спадкодавця як причина пропуску строку для прийняття спадщини не може бути визнана поважною, оскільки сама по собі ця обставина без встановлення інших об’єктивних, непереборних, істотних труднощів на вчинення дій щодо прийняття спадщини не свідчить про поважність пропуску зазначеного строку….».

    Кому не треба турбуватися про пропуск строку для прийняття спадщини. Відповідно до ч. 3 ст. 1268 Цивільного кодексу України: «…Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї». На практиці достатніми доказами того, що спадкоємець проживав з спадкодавцем звичайно є довідка про зареєстрованих осіб у помешканні.

     

    Щодо окремих питань спадкування певних категорій осіб, за ознакою дієздатності. Малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину, крім випадків відмови від спадщини у встановленому законодавством України порядку.

    У випадку відмови малолітніх та недієздатних осіб –  вона здійснюється від їхнього імені батьками (усиновлювачами), опікуном із дозволу органу опіки та піклування.

    В листі ВССУ 16.05.2013  № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», зазначено таке: «Суди переважно правильно вирішують питання поважності причин пропуску зазначеного строку та визнають поважними:

    • тривалу хворобу;
    • перебування спадкоємця тривалий час за межами України;
    • відбування покарання в місцях позбавлення волі;
    • перебування на строковій військовій службі в Збройних Силах України тощо…».

    В даному листі ВССУ також сформовано причини пропуску строків на прийняття спадщини, які не можуть бути визнанні судом поважними, а саме:

    • «…юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини…»;
    • необізнаність особи про наявність спадкового майна;
    • похилий вік;
    • непрацездатність;
    • незнання про існування заповіту;
    • встановлення судом факту, що має юридичне значення для прийняття спадщини (наприклад, встановлення факту проживання однією сім’єю);
    • невизначеність між спадкоємцями хто буде приймати спадщину;
    • відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини;
    • несприятливі погодні умови.».

     

    Окремо, звертаємо увагу, що згідно абз. 5 п. 24 Постанови пленуму ВСУ від 30 травня 2008 року № 7 – повторне визначення судом додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини одним і тим же спадкоємцем законодавством не передбачено.

     

    Щодо обставин, за яких не обов’язково звертатися в суд для поновлення строку для прийняття спадщини.

    Відповідно п. 3.18. «Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України» затвредженого Наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012  № 296/5 (надалі – «Порядок»):

    Не вимагається звернення до суду для визначення додаткового строку, достатнього для прийняття спадщини, якщо усі спадкоємці, які прийняли спадщину, подадуть письмову заяву про згоду на прийняття спадщини спадкоємцем, який пропустив строк для прийняття спадщини.

    Такі заяви спадкоємців мають бути подані нотаріусу до видачі свідоцтва про право на спадщину.

    Також згідно п. 3.19. Порядку, в подальшому, за наявності такої згоди спадкоємцеві, який пропустив строк для прийняття спадщини, необхідно подати до нотаріуса за місцем відкриття спадщини заяву про її прийняття.

     

    Отже враховуючи наведене, у разі пропущення строку на прийняття спадщину у спадкоємця є два законних способи поновити та отримати спадщину:

    1. Подати заяву нотаріусу про прийняття спадщини, за поданням відповідної згоди на прийняття спадщини даною особою усіх спадкоємців, які прийняли спадщину;
    2. Отримати відмову у відкритті спадщини та звернутися до суду з позовною заявою про встановлення додаткового строку для прийняття спадщини.

    І повторно наголошуємо, що в суді  необхідно обґрунтувати поважність причин пропуску зазначеного строку, як тривала хвороба, перебування спадкоємця тривалий час за межами України, відбування покарання в місцях позбавлення волі, перебування на строковій військовій службі в Збройних Силах України тощо. Та відповідно обґрунтовувати в суді цю обставину належними та допустимими доказами.

     

    Щодо осіб, які відбувають покарання в установі виконання покарань.

    З теоретичної точки зору, у випадку, якщо особа не має можливості прибути особисто до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини для оформлення та посвідчення заяви, у зв’язку із відбуванням покарання у вигляді позбавлення волі, є можливість звернутися письмово до керівника установи щодо надання згоди про призначення зустрічі із нотаріусом відповідного нотаріального округу, де знаходиться установа.

    Відтак під час зустрічі, нотаріус посвідчує заяву особи засудженого про прийняття спадщини. Така можливість зазвичай обумовлена, якщо колонія мінімального рівня безпеки. Проте, як показує практика, простішим та швидшим способом засвідчити таку заяву може керівник установи своїм підписом та печаткою.

     

    Отже, заява передається до адміністрації установи, та протягом трьох діб надсилається в нотаріальну контору за місцем відкриття спадщини. Однак, в разі пропущення строків прийняття спадщини, нотаріальною конторою виноситься вмотивована постанова про відмову у вчиненні нотаріальної дії.

    Надалі через представника, особа що відбуває покарання отримавши дану постанову, подає позов про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, із зазначенням обставин та поважності причин пропуску, а саме відбування покарання надавши необхідні письмові докази та пояснення.

     

    Окремо, зазначаємо, що на практиці, в 99 % випадків, нотаріуси в такій ситуацій, в порушення вимог вказаного Порядку, надають лист-повідомлення про те що встановлені строки пропущені для подання заяви про прийняття спадщини. А не постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, як про те вказує ВСУ. Важливо вказати, що навіть в разі якщо пропущено строки нотаріус повинен відкрити спадкову справу, але це виключно технічний аспект, що аж ніяк не гарантує отримання свідоцтва про право на спадщину.

     

    Не виключається випадок, коли при наявності іншого спадкоємця, який належним чином завів спадкову справу та з метою недопущення нових спадкоємців заявляє вимоги про вхід у справу у якості третьої особи. Суд може залучити такого спадкоємця, а він в свою чергу буде доводити поважність пропуску вами строку для прийняття спадщини.

     

    А, як щодо відкриття спадщини, якщо спадкодавець та його майно на тимчасово окупованій території України?

    Згідно положення ст. 11-1 Закон України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15.04.2014 року, вказано:

    «1. У разі якщо останнім місцем проживання спадкодавця  є тимчасово окупована територія, місцем відкриття спадщини є місце подання першої заяви, що свідчить про волевиявлення щодо спадкового майна, спадкоємців, виконавців заповіту, осіб, заінтересованих в охороні спадкового майна, або вимоги кредиторів.

    1. Якщо місце проживання спадкодавця невідоме, а нерухоме майно або основна його частина, у разі відсутності нерухомого майна – основна частина рухомого майна знаходиться на території, передбаченій частиною першою цієї статті, місцем відкриття спадщини є місце подання першої заяви, що свідчить про волевиявлення щодо спадкового майна, спадкоємців, виконавців заповіту, осіб, заінтересованих в охороні спадкового майна, або вимоги кредиторів.
    2. Спадкова справа підлягає реєстрації у Спадковому реєстрі в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України…».

    Тобто, в такій ситуації місцем відкриття спадщини, є місце подання першої заяви про прийняття спадкоємцем.

     

    Отже, беручи до уваги наведене, наші юристи готові надати Вам якісні юридичні послуги в разі пропуску строків прийняття спадщини, оформити та підготувати необхідні документи для нотаріуса та/або в судовому порядку вирішити спірне питання прийняття спадщини.