• 28.12.2014 року Верховна Рада України прийняла Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи». Даним законом внесено суттєві зміни щодо оподаткування житлової та нежитлової нерухомості з 01 січня 2015 року. Базою оподаткування є загальна площа об’єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток. Так, ставка податку за 1 кв. м загальної площі об’єктів житлової та нежитлової нерухомості для фізичних і юридичних осіб встановлюється в розмірі, що не перевищує 2% мінімальної заробітної плати на рік, або приблизно 24,36 грн (мінімальний розмір оплати праці станом на 1 січня 2015 року – 1218 грн на місяць).
    Закон передбачає пільги зі сплати податку на нерухомість для фізичних осіб. Зокрема, база оподаткування квартири зменшується на 60 кв. м, будинку – на 120 кв. м. У разі одночасного перебування у власності платника податків різних типів об’єктів житлової нерухомості база оподаткування зменшується на 180 кв. м..
    Місцеві ради можуть збільшувати граничну межу житлової нерухомості, на яку зменшується база оподаткування, а також визначати пільги із податку з житлової нерухомості для фізичних осіб залежно від рівня доходів і майнового стану.
    Тобто припустимо що фізична особа має у власності дві квартири в Києві сумарною загальною площею 250 кв.м. та будиночок в селі площею 25 кв.м..
    За таких умов, керуючись п.п. в) п. 266.4.1. Закону база оподаткування буде зменшена на 180 кв.м.. Тобто від сукупного розміру площі 275 кв.м. віднімаємо 180 кв.м., отримуємо 95 кв.м..
    За наявності лише квартир база зменшувалась на 60 кв.м.. Є очевидним, що для платників податків є вигідним мати «будиночок в селі».
    Таке зменшення надається один раз за кожний базовий податковий (звітний ) період (рік ).
    Також з точки зору податкової оптимізаціє є важливим законодавчий припис про можливість сільських, селищних, міських рад збільшувати граничну межу житлової нерухомості, на яку зменшується база оподаткування, встановлена цим підпунктом. Окрім того місцеве самоврядування може надавати додаткові пільги щодо сплати податку з житлової нерухомості для осіб з урахуванням їх майнового стану та рівня доходу.
    Є очевидним, що стане дуже вигідно мати «будиночок в селі» з урахуванням того, що сільський голова може сприяти у податковій оптимізації, як за рахунок збільшення розміру площі котар не оподатковується, так і за рахунок встановлення додаткових пільг наприклад у випадку отримання мінімальної заробітної платні.
    Пільги щодо податку для фізичних осіб не надаються на об’єкт оподаткування, якщо його площа перевищує п’ятикратний розмір неоподатковуваної площі, затвердженої рішенням органів місцевого самоврядування, а також на об’єкти оподаткування, що використовуються з метою отримання доходів.
    Не підлягають оподаткуванню будівлі дитячих будинків сімейного типу, гуртожитки, житлова нерухомість непридатна для проживання, зокрема, у зв’язку з аварійним станом, а також житло, яке належить дітям-сиротам, дітям, позбавленим батьківського піклування, дітям-інвалідам, які виховуються одинокими матерями (батьками), але не більше одного такого об’єкта на дитину.
    Не є об’єктом оподаткування нежитлова нерухомість, що використовується суб’єктами господарювання малого та середнього бізнесу, які здійснюють свою діяльність в малих архітектурних формах (МАФ) і на ринках; будівлі промисловості, споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності, а також об’єкти житлової та нежитлової нерухомості, що перебувають у власності громадських організацій інвалідів та їхніх підприємств.
    Для власників комерційної нерухомості дане законодавче визначення є дуже вигідним, так як вона не містить жодної деталізації.
    Якщо буквально тлумачити норму закону, то можна зробити висновок, що власники будівель промисловості та сільськогосподарського виробництва звільненні від сплати податку.
    Для прикладу, якщо юридична чи фізична особа має у власності складські приміщення, що передала в оренду під розміщення цеху виробництва електроприладів. Або ж приміщення приватних котелень, що виробляють теплову енергію для споживачів. Чи будуть в даному випадку вони платниками податку. А ціна питання немала, адже площі можуть бути від 1000 до 10000 кв.м..
    Державний Комітет України по стандартизації, метрології та сертифікації 17.08.2000р. наказ №507 затвердив «Державний класифікатор будівель та споруд». ДК БС призначено для використання органами центральної та місцевої виконавчої та законодавчої влади, фінансовими службами, органами статистики та всіма суб’єктами господарювання(юридичнимита фізичними особами) в Україні.
    Згідно коду 1251 «Будівлі промисловості» клас включає в себе: будівлі підприємств машинобудування та металообробної промисловості, будівлі підприємств чорної металургії, будівлі підприємств хімічної та нафтохімічної промисловості, будівлі підприємств легкої промисловості, будівлі підприємств харчової промисловості, будівлі підприємств медичної та мікробіологічної промисловості, будівлі підприємств лісової, деревообробної та целюлозно-паперової промисловості, будівлі підприємств будівельної індустрії, будівельних матеріалів та виробів, скляної та фарфоро-фаянсової промисловості, будівлі інших промислових виробництв, включаючи поліграфічне резервуари, силоси та склади.
    Згідно коду 1271 «Будівлі сільськогосподарського призначення лісівництва та рибного господарства» клас включає в себе: будівлі для використання в сільськогосподарській діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, кінні заводи, собачі розплідники, птахофабрики, зерносховища, склади та надвірні будівлі, підвали, винокурні, винні ємності, теплиці, сільськогосподарські силоси та ін., будівлі для тваринництва, будівлі для птахівництва, будівлі для зберігання зерна, будівлі силосні та сінажні, будівлі для садівництва, виноградарства та виноробства будівлі тепличного господарства, будівлі рибного господарства, будівлі підприємств лісівництва та звірівництва, будівлі сільськогосподарського призначення інші.
    Жодного іншого законодавчого визначення розглянутих понять немає. В той же час переконані у тому, що в судовому порядку є належні і допустимі докази на підтвердження особливого статусу нерухомого майна – будівлі промисловості та сільськогосподарського виробництва.
    Окрім того приймаючи з поспіхом податкові зміни, оновлений склад законодавця не врахував ряд моментів техніки нормо творення.
    А саме, як відомо особливою властивістю місцевих податків є те, що вони по закону не можуть бути встановлені безпосередньо рішенням Верховної Ради України.
    Підпунктом 8.3. пункту 8 Податкового кодексу України визначено, що д о місцевих належать податки та збори , що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських , селищних і міських рад у межах їх повноважень , і є обов’язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.
    Тобто безпосереднє встановлення місцевих податків (а отже и податку на нерухомість та транспортного податку) віднесені Податковим кодексом до компетенції відповідних сільських, селищних, міських рад в межах їх повноважень.
    Окрім того звертаємо увагу на те, що міські ради не приймали та об’єктивно не могли приймати та офіційно публікувати до 15 липня минулого 2014 року рішення про встановлення нових місцевих податків на нерухоме майно. Адже бюджетний кодекс та бюджетні періоди також ніхто не відміняв.
    А отже лише ради мають вирішувати коли приймати цей податок, його розмір та давати безпосередні тлумачення і конкретизації по запитанням висвітленим вище. Отже обираючи склади міських рад, зараз як ніколи міські громади відчують справедливість, доцільність та об’єктивність у податкових рішеннях депутатських корпусів місцевих рівнів.
    Нарахування суми податку з об’єктів нерухомості, що перебувають у власності фізичних осіб, проводиться контролюючим органом за місцем реєстрації власника нерухомості.
    Готові професійно та індивідуально підійти до вирішення Вашого питання податкової оптимізації!