• В останній час окрім скрутної економічної ситуації в Україні дедалі більше набувають актуальності питання зростання рівня криміналу в країні. Найбільш популярна теза – Україна повертається в лихі 90-ті, а за даними багатьох інформаційних ресурсів статистично рівень злочинності навіть перевищив значення 1990-их. Дійсно створення патрульної поліції – це одне з найбільших досягнень України після Майдану. Зараз у патрульній поліції працює більше 7-ти тисяч людей, левова частка яких до цього раніше не мала ніякого відношення до лав МВС.

    Проте наявні без відповіді актуальні питання суспільства, котрі в більшій мірі ігноруються правоохоронними органами. В часи коли злочинність робить виклик органам поліції по тяжким та особливо тяжким злочинам, працівники поліції продовжують займатись притягненням до відповідальності порушників за скоєння незначних порушень без ознак суспільної небезпеки або із ознаками, які по суті є малозначними.
    Вказані дії правоохоронних органів не можуть не нагадувати діяльність з метою формального виконання «планів роботи» або створення уявлення та видимості якоїсь діяльності. Вочевидь керівництво поліції не зробило правильні акценти на ключових принципах та «політики» роботи підлеглих. В інформаційних ресурсах все більше відеоматеріалу зупинки та притягнення до адмін. відповідальності високопосадовців або «невихованих» дружин олігархів за дріб’язкові порушення, в той же час справи з тяжкими наслідками не розслідуються.

    Ще у 2015-му році до Кодексу про адміністративні правопорушення України було внесено ряд змін. Зокрема, стаття 258 вказаного закону говорить, що у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, протокол про адміністративне правопорушення не складається.
    На сьогоднішній день працівники патрульної поліції чітко виконують вимоги вищевказаного закону, на місці зупинки транспортного засобу не складають протокол про адміністративне правопорушення, а відразу виносять постанову про притягнення до адміністративної відповідальності та накладають на водіїв штрафи.
    При цьому у більшості випадків дії працівників поліції при винесенні постанов не можна назвати законними.

    Як вірно діяти, якщо поліцейський виніс на місці зупинки постанову про адміністративну відповідальність та виписав штраф?
    Всі штрафи, що виписані співробітниками патрульної поліції на місці зупинки транспортного засобу, можуть бути скасовані в суді через порушення процедури розгляду справи.
    Найбільш типовими порушенням при складанні постанов є неправильна кваліфікація порушення, неповнота при зазначенні даних про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, неточність в зазначенні суті адміністративного правопорушення, а саме – не зазначені конкретні дії правопорушника, порушення вимог до складення протоколу розбірливим почерком державною мовою, відсутність у протоколі дати, часу і місця його складення, порушення вимог про роз’яснення особі, яку притягають до відповідальності, її прав та обов’язків, не зазначення доказів вчинення адміністративного правопорушення.
    Окремо варто прокоментувати дії працівників патрульної поліції щодо розгляду адміністративної справи за місцем зупинки транспортного засобу та накладення штрафу одразу в цьому ж місці.
    З цього питання надано офіційне тлумачення Конституційним судом України про те, що підстав для ототожнення місця вчинення адміністративного правопорушення з місцем розгляду справи про таке правопорушення немає, а словосполучення «на місці вчинення правопорушення» і «за місцем його вчинення», які містяться у статтях 258, 276 Кодексу, мають різне цільове спрямування і різний правовий зміст. Зокрема, словосполучення «за місцем його вчинення», застосоване у положенні частини першої статті 276 Кодексу, за якою «справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення», вказує на місцезнаходження органу, уповноваженого законом розглядати справу про адміністративне правопорушення у межах його територіальної юрисдикції згідно з адміністративно-територіальним устроєм України».
    Таким чином, словосполучення «на місці вчинення правопорушення» та «за місцем його вчинення» – не є тотожними та мають різне цільове спрямування.
    З огляду на вищенаведене винесенню рішення про накладення стягнення у справі про адміністративне правопорушення мають передувати дії повноважної особи щодо розгляду та заслуховування доводів порушника, дослідження доказів саме за місцезнаходженням органу, уповноваженого законом розглядати справу про адміністративне правопорушення, але ж ніяк не в місці зупинки, тобто на дорозі.
    При цьому КУпАП встановив для водія термін на оскарження постанови про притягнення до адміністративної відповідальності- лише 10 днів, відлік якого починається з наступного дня від дня винесення постанови.
    Раджу у випадку не згоди з постановою патрульного поліції, яку він складає на місці зупинки транспортного засобу, не відмовлятись від підпису та вносити до постанови власноруч записи про свою незгоду. Відсутність підпису надає можливість працівнику поліції не надавати копію документа на місці, а надіслати поштою, в час коли строки на оскарження вже настали і почали спливати.
    Законом визначено право особи, щодо якої винесено постанову, звернутися за захистом до вищестоящої посадової особи, тобто до керівництва патрульного поліції або відразу до суду.
    Позовна заява повинна обґрунтовуватися на нормах КУпАП та обов’язково містити посилання на підстави незаконності постанови.
    Крім того, за подання до суду фізичною особою позовної заяви немайнового характеру, стягується судовий збір у виді 0,4 розміру мінімальної заробітної плати, що на сьогоднішній день складає 640 грн. Ця цифра більш ніж у два рази перевищує звичайний штраф за порушення правил дорожнього руху в розмірі 255 грн. Багато водіїв відмовляються звертатися до суду саме через порівняно значну суму судового збору. Проте не всім відомо, що судовий збір за скасування штрафів поліції платити не потрібно!
    Так, у справах про оскарження постанов про адміністративне правопорушення у розумінні положень статей 287, 288 КпАП, статей 2, 3, 4 Закону України «Про судовий збір», які не містять положень щодо підстав, умов, розміру та порядку сплати судового збору за подання позовної заяви на постанову про накладення адміністративного стягнення, позивач звільняється від сплати судового збору.
    З цього ж питання висловлювалась позиція Пленумом Вищого Адміністративного суду України, про те що дійсно відповідно до частини четвертої статті 288 КУпАП особа, яка оскаржила постанову у справі про адміністративне правопорушення, звільняється від сплати державного мита. Припис частини четвертої статті 288 КУпАП не вступає в колізію з положеннями статті 5 Закону України «Про судовий збір», якою визначено пільги щодо сплати судового збору, оскільки коло вимог і осіб, які мають такі пільги за цим Законом, не є вичерпним.
    У цьому випадку необхідно виходити з того, що норми частини четвертої статті 288 КУпАП є спеціальними нормами порівняно з нормами Закону «Про судовий збір». Отже, за подання до суду адміністративного позову про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, якою особу притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу, судовий збір не сплачується у порядку та розмірах, установлених Законом «Про судовий збір»”.
    Таким чином, раджу водіям у випадку незгоди із постановою патрульного поліцейського звертатись до суду із захистом своїх порушених прав без оплати судового збору.
    У випадку відмови судами у відкритті проваджень за позовами водіїв з підстав несплати судового збору, такі ухвали можуть бути успішно оскаржені в апеляційній інстанції.