• В основному для керівників (управлінців) підприємств, установ, організацій питання звільнення постає несподівано, а подальше припинення трудових правовідносин не завжди носить законний та передбачуваний характер. На практиці однією з причин через яку процедура звільнення такого працівника відрізняється від процедури звільнення працівника середньої ланки є наявність значущих прав та повноважень, які можуть бути використані не в інтересах роботодавця. За таких умов зі сторони роботодавця трапляються випадки грубого порушення законодавства, як наслідок судових справ про поновлення на роботі та компенсації середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу.  Саме тому в цій статті зробимо спробу провести аналіз чинного законодавства та висвітити правові аспекти процедури звільнення та усунення від виконуваної роботи керівника підприємства, установи, організації.

    Юридичний статус керівника (директора) юридичної особи у правовідносинах зі своїм роботодавцем зобов’язує останнього застосовувати як норми корпоративного права, так і норми трудового права. Відносно особи, що займає посаду керівника підприємства, з початку виконання своїх трудових обов’язків, має бути проведено державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу та видано наказ (розпорядження) про початок виконання обов’язків. В подальшому між сторонами укладається трудового угода. Така угода може бути усною або письмовою, а письмова у вигляді контракту.

     

    Згідно ст. 21 Кодексу законів про працю в Україні встановлено, що особливою формою трудового договору є контракт. Сфера застосування контракту визначається законами України. Тобто лише законами України визначаються ті трудові правовідносини, які обов’язково оформляються у вигляді контрактів. І очевидно, що наслідки факту не укладення «обов’язкового» трудового контракту має встановлюватися в тих же законах. Для прикладу відповідно ст. 15 Закону України «Про залізничний транспорт» встановлено, що працівники залізничного транспорту загального користування, які здійснюють обслуговування пасажирів, працевлаштовуються на підприємства пасажирського залізничного транспорту загального користування за контрактною формою трудового договору.

     

    Відповідно ст. 99 Цивільного кодексу України встановлено, що загальні збори товариства своїм рішенням створюють виконавчий орган та встановлюють його компетенцію і склад. Виконавчий орган товариства може складатися з однієї або кількох осіб. У випадку формування виконавчого органу з однієї особи, з урахуванням вимог «Класифікатора професій ДК 003:2010» (набрав чинності з 01.11.2010р.) в межах розглядуваного питання, у тому числі стосується працівників такої професії як:  1210.1 Керівники підприємств, установ та організацій. Форма власності такого підприємства може бути як державна так і приватна.

     

    В тій же статті Цивільного кодексу зазначено, що члени виконавчого органу можуть бути у будь-який час усунені від виконання своїх обов’язків, якщо в установчих документах не визначені підстави усунення членів виконавчого органу від виконання своїх обов’язків.

     

    На практиці постає питання: «що буде правильним усунути чи звільнити директора підприємства»? На наше переконання в даному випадку можна стверджувати про взаємодоповнююче регулювання даних правовідносин як нормами корпоративного, так і трудового права. При чому норми трудового права в окремих випадках додатково можуть міститися в спеціально-правових застереження (ст. 30 Закону України «Про державну службу»: крім загальних підстав, передбачених Кодексом законів про працю України, державна служба припиняється у разі: недотримання пов’язаних із проходженням державної служби вимог, тобто порушення обмежень, передбачених Законом України «Про засади запобігання і протидії корупції»). А норми корпоративного права – в статутах, положеннях, установчих договорах, трудових договорах та ін. підприємств, установ, організацій.

     

    Згідно абз.5 ст. 43 Конституції України встановлено, що громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Згідно ст. 36 Кодексу законів про працю України встановлено вичерпний перелік підстав для припинення трудового договору. А статті 40 та 41 Кодексу законів про працю України встановлює основні та додаткові (для окремих категорій) підстави розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу.

     

    Таким чином поняття «звільнення» та «усунення» керівника юридичної особи є взаємодоповнюючими,  лише повне, послідовне та правомірне дотримання обох процедур є підставою для того, щоб стверджувати, що з працівником законно припинені правовідносини використання найманої праці.

     

    В контексті проблематики є слушним звернути увагу на рішення Конституційного суду України у справі №1-2/2010 про офіційне тлумачення ч. 3 ст. 99 Цивільного кодексу України від 12.01.2010р. Згідно п. 3.2. рішення зазначено, що усунення членів виконавчого органу товариства від виконання обов’язків (частина третя статті 99 Цивільного кодексу) або відсторонення голови  виконавчого органу товариства від виконання повноважень (абз. 1 ч. 2 ст. 61 Закону України “Про акціонерні товариства”) за своєю правовою природою, предметом регулювання правовідносин і правовими наслідками відрізняється від відсторонення працівника від роботи на підставі ст. 46 Кодексу законів про працю. Саме тому можливість уповноваженого органу товариства усунути члена виконавчого органу від виконання ним обов’язків міститься не в приписах Кодексу законів про працю, а у  ст.  99 Цивільного  кодексу,  тобто не є предметом регулювання нормами трудового права.

    Таке тлумачення Конституційного суду України є додаткових аргументом того, що процедури звільнення та усунення (відсторонення) є одночасно різними, але взаємодоповнюючими. Тобто вони не створюють колізії, а зобов’язують при правозастосуванні діяти більш широко.

     

    Щодо спеціальних норм права з галузі трудового права, якими законодавець створює особливу обов’язкову процедуру припинення трудових правовідносин, серед інших для прикладу можна навести Постанову Кабінету Міністрів України від 26.06.2007р. N880 «Про затвердження Порядку розгляду питань, пов’язаних з призначенням на посади та звільненням з посад керівників органів виконавчої влади, урядових органів, державних підприємств та їх об’єднань».

     

    Хоча на сьогодні постанова втратила чинність, але раніше була значущою в розрізі розглядуваного питання. Згідно п.1. постанови зазначено наступне: цей Порядок застосовується під час розгляду питання щодо: призначення на посаду та звільнення з посади…керівників державних підприємств та об’єднань таких підприємств…; п.8. Пропозиція щодо призначення на посаду та звільнення з посади або  щодо погодження призначення на посаду та звільнення з посади вноситься:  стосовно  керівників  підприємств  –  членами Кабінету Міністрів України. п.13. У разі внесення пропозиції щодо звільнення з посади у поданні  обґрунтовуються причини неможливості перебування особи на займаній посаді.  До  подання  додаються проект рішення про звільнення  з посади, завізований керівником відповідного органу, заява особи про звільнення за власним бажанням  або  пояснення особи, що звільняється за порушення трудової дисципліни, у разі потреби – матеріали  службового  розслідування,  медична  довідка, інші документи, що безпосередньо стосуються справи.

     

    Відносно спеціальних норм корпоративного права, то неоднозначним питанням залишається законність намагання власника юридичної особи встановлювати у статуті, установчому договорі та ін. підприємства, установи, організації особливі «нетипові» підстави для припинення трудових правовідносин. Вважаємо обов’язковим те, щоб такі підстави для звільнення (усунення) працівника кореспондувались з встановленими законами України правами особи. Адже згідно ст. 13 Цивільного кодексу України встановлено, що при здійсненні своїх прав особа зобов’язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства. Тому підстава для звільнення керівника підприємства, установи, організації, що виразилась у бажанні роботодавця, щоб такий працівник приступав до роботи виключно у спідниці встановленої довжини – буде незаконною.

     

    Таким чином, є необхідним наголосити на тому, що звільнення та усунення керівників підприємств, установ та організації є широко регламентована процедура, що вимагає дотримання роботодавцем ряду аспектів. А як вже зазначалось не дотримання установленого порядку припинення трудового договору тягне за собою судовий спір про поновлення на роботі та компенсацію середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу.